До Дня Соборності Будемо гідними своєї історії!

Posted in Архівний відділ

До Дня Соборності

Будемо гідними своєї історії!

         Відлунали Різдвяні свята. І фактично першим святом державного та історичного значення є День Соборності України.  

         До Дня Соборності – 22 січня, який віднині став державним святом, Україна пройшла довгий тернистий шлях.

      По суті, цей день увібрав  дві історичні події:100 років назад - 22 січня 1918 р. Універсалом Центральної Ради було проголошено створення Української Народної Республіки (УНР), а рівно через рік на майдані в Києві під дзвони Святої Софії пролунали слова: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини Єдиної України – Західно – Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

      Століттями розірваний український народ визволився з неволі — Наддніпрянщина вийшла з Російської, а Західна Україна — з Австро-Угорської імперії — і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

         Акт возз'єднання, злуки двох Україн був радше символічним знаком прагнення єдності, бо в керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, — писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. — Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і большевизмом з півночі, — не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР…».

          Тривалий час більшовицька влада тримала документи про ці події під «сімома замками», тож ми не могли знати всю правду про власне минуле, про соборництво українців у 1917-1920 рр.  Коли під прапор єдиної держави стали люди, різні за своїм походженням, освітою, майновим станом і звичаями – їх об’єднало  розуміння того, що тільки соборний народ є нацією. Акт злуки став пам’ятним політичним актом, який достатньо не оцінений ще й досі.

      Головний урок Дня злуки – це усвідомлення того, що тільки в єдності сила.

     М. Грушевський, в статті «Якої  ми хочемо автономії і федерації?», так окреслив територію майбутньої України: «Українці хочуть, щоб з українських земель Російської держави була утворена одна область, одна національна територія. Так утвориться територія, де українська людність становить більшість».

      До 5-ї річниці УНР – 22 січня 1923 р. голова Директорії і Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра та Голова Ради Міністрів – Андрій Левицький у своєму зверненні до українського народу сказали : « В цей світлий день національного свята, уряд Української Народної Республіки, розглядаючи пройдений шлях боротьби, стверджує цілковиту одностайність всіх течій української політичної думки в непереможному стремлінні до спільної мети – незалежної державності української. Звертаючись, до лицарів – вояків армії української і громадян – вигнанців з рідної землі, правительство закликає не тратити бадьорості і віри в остаточну перемогу.Не сміємо своїм зневір’ям зневажити священну пам'ять лицарів, що поклали життя своє на олтар Батьківщини. Не сміємо тратити віри, коли не тратить віри Той, хто послав нас на муки за волю свою.  Не сміємо складати зброї, коли не випала ще зброя з невтомних рук Своїх, Суверенний Народе Український. Ти переможеш, Великий Народе – Мученику, і переможеш не для того, щоб підбивати під себе чужі, не наші землі. Ті переможеш для спокійного будування могутньої Держави Української, для щасливої праці поколінь майбутніх. Спадуть віковічні кайдани зі стомлених рук Твоїх – спадуть ганебні пута з величної постаті рідної Матері – України. Після ганебної віковічної неволі, після страшного божевільного лихоліття ти переможеш, Народе – Лицарю, і в Державі своїй незалежній установиш волю святу для всіх народів, що живуть на розкішних землях Твоїх. Вірний високим засадам волі і рівності, що кохав Ти з часів стародавніх, Ти явиш всім народам світлий образ правної держави демократичної з забезпеченням вольностей громадянських. Минуть жахливі криваві роки боротьби і невпинна праця синів Твоїх загоїть рани кривавої руїни, дасть пишні скарби для всіх народів світу, дасть спокій і щастя Великій, Вільній, Самостійній Україні».

 

          22 січня 1990 року мільйони українців вийшли на головні автомобільні магістралі, утворивши символічний «живий ланцюг» від Києва до Львова, з метою демонстрації єднання українців та українських земель.

        Наш народ склав свій іспит на демократію, ще тоді у 90-ті роки, коли  від Львова до Києва протягся живий ланцюг: сотні тисяч українців, взявшись за руки,  продемонстрували світові свою волю до соборності українських земель до незалежності Батьківщини.

      Нова епоха посилає нові виклики. Найбільшим випробуванням і на сьогодні залишаються не тільки економічні чи соціальні негаразди. Вирішити ці  проблеми ефективно і швидко можна тільки об’єднавшись, тільки тоді, коли ми разом готові зустріти виклики і подолати їх.

          Вперше на державному рівні День Соборності України відзначається з 1999 року відповідно до Указу Президента, як сказано у преамбулі «враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави». Цей Указ є похідним від прийнятої у 1996 році Конституції України згідно з якою Президент є Гарантом державного суверенітету та територіальної незалежності України. А відповідно Конституції України на Президента покладається обов'язок приймати рішення та виконувати дії, спрямовані на захист і зміцнення державного суверенітету, збереження цілісності та недоторканності території України у межах існуючих кордонів.

         Ідея єдності і соборності етнічно українських земель, як і ідеї незалежності і державного суверенітету, сильної централізованої влади є головним змістом і смислом державницької ідеології. Давньоруські оповіді і повчання, літописи й літературні твори переповнені тривогою за відсутність єдності на рідних землях, осудом князівських чвар і міжусобиць, що практично завжди призводило до падіння і руйнації.
Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Це був реальний крок до об`єднання українських земель.

         День Соборності України - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель. Ця дата є знаком споконвічної мрії українського народу про незалежну, соборну,національну державу.Такі історичні дати як День Соборності України, мають об’єднувати державні інституції, політичні партії, громадські організації та громадян у єдиному прагненні працювати для України і українського народу.

      Будемо гідними своєї історії!

                                                           Начальник архівного відділу    О.Г.Альгіна